СВІТ ГРАНІТУ - виробник продукції із граніту та мармуру
МИ ВИРОБЛЯЄМО
Хочете дізнатись більше інформації?
Як ми працюємо з замовленням
FAQ
Часті питання
Як оформити замовлення?
Що потрібно для того, щоб оформити у нас замовлення та як відбувається його виконання?
Етапи роботи:
- Зв’язуєтесь з нашим менеджером, однієї з філій, і записуєтеся на зустріч у зручний для Вас час.- Під’їжджаєте до одного з наших офісів на зустріч, в обумовлений час.- Наш менеджер обговорить з Вами всі деталі Вашого майбутнього замовлення. Нюансів дуже багато. Один і той самий комплекс, в деталях, може коштувати дуже по-різному. Наш менеджер Вам все роз’яснить та покаже на прикладах в офісі.- Наш менеджер у Вашій присутності розрахує точний кошторис Вашого замовлення. Ви зможете одразу внести коригування для спрощення або навпаки поліпшення майбутнього меморіалу. Будь-яке замовлення можна підігнати під будь-який бюджет.- Підписуємо договір, в якому чітко описуються деталі та терміни виконання Вашого замовлення. Для цього Вам потрібно мати з собою Ваші паспортні дані та ідентифікаційний код.- Ви вносите передоплату 50% зручним для Вас способом: готівкою або оплата на розрахунковий рахунок нашої організації. Наш менеджер обов’язково видасть Вам касовий чек.- Проводимо безкоштовні заміри.- Наш дизайнер розробляє Вам безкоштовно 3D-проект Вашого замовлення, варіантів може бути стільки, скільки Вам потрібно для прийняття рішення. Якщо проект відрізняється від обговореного варіанта у договорі, робимо перерахунок. Затверджуємо.- Якщо у замовленні є фотоскло, наш дизайнер безкоштовно розробляє макет фотоскла. Затверджуємо.- Якщо у замовленні є художні роботи, наш дизайнер безкоштовно розробляє макет з художніх робіт. Затверджуємо.- Виготовляємо Ваше замовлення на власному виробництві.- Доставляємо та встановлюємо.- В останній день встановлення, Ви під’їжджаєте на місце поховання, у присутності представника нашої організації, оглядаєте об’єкт, приймаєте його, підписуєте акт прийому-передачі.- Оплачуєте залишок згідно договору.
Для Київських кладовищ нам потрібні копії документів для оформлення перепустки (ми все робимо самі, без Вашої участі):
1. Свідоцтво про смерть першого поховання, копія.2. Свідоцтво про поховання першого поховання, копія.3. Паспорт замовника (1, 2 сторінка та прописка), копія.
Ми гарантуємо встановлення на будь-якому кладовищі Києва без жодних проблем з адміністрацією цвинтаря.
Встановлений пам’ятник ніхто не поламає та не зіпсує. Кожен виготовлений нами пам’ятник офіційно реєструється в адміністрації кладовища.Що написати на пам'ятнику?
Епітафія – вислів (часто віршований), який пишуть на випадок чиєїсь смерті і використовують як надгробний напис.
Пропонуємо Вашій увазі такі написи:
1. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
2. Пам’ятаємо, сумуємо… Рідні та близькі…
3. Спи спокійно, наш дорогий сину (батьку, брате).
4. з життя ти пішов миттєво,
А біль залишився назавжди.
5. Як рано ти пішов, рідний,
залишивши нам печаль і біль.
6. Ти пішов із життя, а з серця – ні…
7. Немає більшого горя, ніж гіркота від втрати.
8. Тому, хто дорогий був за життя.
Від тих, хто любить і сумує.
9. Немає таких слів, щоб висловити
весь біль і скорботу душі нашої.
10. Тепло душі твоєї залишилося разом із нами.
11. і серцю боляче, і горю немає кінця.
12. любимо тебе, і в пам’яті нашій
завжди ти живий(а).
13. У серцях людей, залишивши слід,
пам’ять про тебе вічно жива.
14. Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
15. Що можна висловити словами,
коли серце оніміло?
16. Ти, Господи, вчинив, що завгодно тобі.
17. Спи з миром і моли Бога за нас…
Люблячі тебе
18. Тебе, як власне серце,
не можна забути й замінити…
19. Дорогій, милій мамі.
20. Як важко підібрати слова,
Щоб ними наш біль виміряти.
Не можемо в смерть твою повірити,
Ти з нами будеш назавжди.
21. Ми приходимо сюди,
Щоб квіти покласти.
Дуже важко, рідна,
Без тебе нам прожити.
22. Ти нас покинула, рідна.
Настав розлуки скорботний час.
Але все як і раніше жива,
Ти в нашому серці серед нас.
23. Тихо, дерева, листям не шуміть.
Матуся спить, ви її не будіть.
24. Як краплі роси на трояндах,
На щоках моїх сльози.
Спи спокійно, милий сину,
Усі тебе ми любимо, пам’ятаємо і сумуємо.
25. Тебе вже немає, а ми не віримо.
У душі в нас ти назавжди.
І біль свій від тієї втрати
Не залікувати нам ніколи.
26. Любов до тебе, рідний синку,
Помре лише разом із нами.
І наш біль, і нашу скорботу
Не висловити словами.
27. Наш біль не виміряти
І в сльозах не вилити.
Ми тебе, як живого,
Будемо вічно любити.
28. Ви мене не кличте,
Я до вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю.
29. Ти рано пішов від нас, наш улюблений, рідний
Забрав наше щастя і радість із собою.
Ми любимо тебе і пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
30. Не чути голосу рідного,
Не видно добрих, милих очей.
Навіщо доля була жорстока?
Як рано ти пішов від нас…
31. Великої скорботи не виміряти,
Сльозами горю не допомогти.
Тебе немає з нами, але навіки
У серцях наших ти не помреш
32. до твоєї передчасної могили
Наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, образ милий
Завжди сюди нас приведе…
33. Ніхто не зміг тебе врятувати
Пішов із життя дуже рано,
Але світлий образ твій рідний
Ми будемо пам’ятати постійно.
34. Ти життя своє прожив гідно,
Залишивши пам’ять нам навік.
У безмовному світі спи спокійно,
Улюблена нами людина.
35. Ви життя нам у цьому світі дали,
В іншому спокій ви знайшли.
Пішли, залишивши слід печалі,
Пориви скорботи і туги…
36. Ти не повернешся, не озирнешся,
Не станеш мудрим і сивим.
Ти в нашій пам’яті залишишся
Завжди живим і молодим.
37. Повернувся прах у землю,
і став тим, чим він і був,
а дух повернутися до Бога,
який дав його.
38. З коханими не розлучаються,
лише поруч бути перестають…
39. Земний шлях короткий, а пам’ять вічна.
40. Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
41. Ми шкодуємо, плачемо і сумуємо,
Що ти залишився вічно молодим.
Як багато нашого пішло з тобою.
Як багато твого залишилося з нами…
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
42. Повернути не можна, забути неможливо…
43. Не треба написів для каменю мого
Читайте просто тут: “Він був, він жив, і немає його”.
44. Слова і сльози безсилі передати всю глибину нашого горя.
45. І стягнуть ті, що творили добро!
46. Усе було в ньому – душа, талант і краса..,
Іскрилося все для нас, як світла мрія!
47. Згадай про мене, Господи,
Відвідай мене зі спасінням твоїм.
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
48. Ти завжди в пам’яті нашій…
49.Смерть є всьому заспокоєння…
50. Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.
51. Господи Ісусе Христе, осіни його тихим світлом спасіння.
Пам’ятаємо, любимо, сумуємо.
52. Не висловити горя, не виплакати сліз…
Ти радість навіки з дому забрав.
53. Із життя ти пішов(-ла) миттєво,
А біль залишився назавжди.
54. Наше життя без тебе,
Немов північ глуха,
У чужому і безвісному краю,
О спи, наша …………………….,
спи, люба,
У Господа в світлому раю…
55. Скорбота і печаль твоєї втрати залишаться з нами назавжди.
Що може бути страшнішим і гіршим за втрату чоловіка і батька?…
56. Скорботу душі не виплакати сльозами,
сирій могилі горя не зрозуміти…
57. Стою, схиляюся, над твоєю могилою,
Горючою сльозою поливаючи квіти.
Не хочеться вірити, рідний наш, коханий,
Що в цій могилі перебуваєш ти.
58. Як шкода, що твоє життя було таким коротким,
але вічною буде пам’ять про тебе.
59. Ти пішов із життя, а з серця – ні.
60. Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
61. До твоєї передчасної могили
Наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, образ милий,
Завжди сюди нас приведе.
62. Тому, хто дорогий був за життя, від тих, хто любить і сумує.
63. Як важко підібрати слова,
Щоб ними наш біль виміряти.
Не можемо в смерть твою повірити,
Ти з нами будеш назавжди.
64. Живою тебе уявити так легко,
що в смерть твою повірити неможливо.
65. Ви, листочки, не шуміть, нашу маму не будіть…
66. Ти нас покинула, рідна,
Настав розлуки скорботний час.
Але все як і раніше жива,
Ти в нашому серці серед нас.
67. Любов до тебе, рідний синку,
Помре лише разом із нами.
І наш біль, і нашу скорботу,
Не висловити словами.
68. Не висловити словами всієї скорботи і печалі,
у серцях і пам’яті завжди ти з нами.
69. Підкралася зла смерть до мене,
Пішов від вас я назавжди.
Ох, як хотілося б мені жити,
Але така моя доля.
70. Спи донечко, кохана, спокійно,
ти свій короткий шлях пройшла гідно…
71. Спи спокійно, дорогий сину.
72. Дякую за разом прожиті роки…
73. У серцях людей залишивши слід, пам’ять про тебе вічно жива.
74. Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
75. Вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
76. Тебе вже немає, а ми не віримо,
У душі у нас ти назавжди.
І біль свій від тієї втрати,
Не залікувати нам ніколи.
77. Ти пішов із життя надто рано, наш біль не виразять слова.
Спи, рідний, ти наш біль і рана, пам’ять про тебе завжди жива.
78. Ти навіщо пішов, рідний, спати в землі сирій?
Ти навіщо мене залишив маятися однією?
79. Так залиште непотрібні суперечки.
Він собі вже все довів.
Він пішов від реальності в гори
І на цих безкрайніх просторах
Навчився літати між скель.
80. Нарешті щасливий
81. І можливо, у щасливих мріях
Своє кохання побачиш ти,
Свої наївні мрії
І ті, що ти ростила, троянди…
82. Ось і все… Очі твої закрилися,
Губи стиснулися, на віях тінь,
Але не віриться батьківському серцю,
Що тебе, синку, не стало цього дня.
83. Пробач, що мені під небом зоряним,
До твоєї плити носити квіти.
Пробач, що мені залишилося повітря,
Яким не надихався ти…
84. Із життя ти пішла,
Незбагненно рано,
Батьків печаль гнітить.
У серцях їхніх кровоточить рана,
Синочок твій росте,
Не знаючи слова “мама”.
85. Ангел рідний, пробач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
86. Землі хвилинний поселенець,
Землі хвилинна краса,
Навіщо так рано, моє немовля,
Ти полетів на небеса?
87. Я немов би мертвий, але світу на втіху
Я тисячами душ живу в серцях
Усіх люблячих, і, значить, я не прах,
І смертне мене не зачепить тління.
88. Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
89. Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою…
90. Тут рок послав передчасний мені сон,
Але я не мертвий, хоч і опущений у землю:
Я живий у тобі, чиїм наріканням у землю,
За те, що в другові друг відображений.
91. Горе неждане, горе не міряне,
Найдорожче в житті втрачено.
Шкода, що життя не можна повторити,
Щоб тобі його подарувати.
92. Заповідаю життя прожити гідніше,
Не поспішати кінці швидше віддати.
Адже і мені тут буде тим спокійніше,
Чим усіх вас я довше чекатиму.
93. Чоловік мій милий, не сумуй,
Як вік вам із дочкою жити,
Хоча мій прах лежить у могилі,
Я буду Господа просити.
Своєю небесною нагородою
Він може вас благословити…
Тебе ж прошу, чоловіче мій милий,
Прийди до могили сліз пролити!
94. Я щасливий, що я помер молодим.
Земні муки – гірші, ніж могила.
Навіки смерть мене звільнила
І стала безсмертям моїм.
95. Пробач, що життя твоє я не врятувала,
Весь вік не буде мені спокою.
Не вистачить сил, не вистачить сліз,
Щоб виміряти моє горе.
96. Дякую за те, що ти жив (жила).
97. Іноді ангели спускаються з небес,
щоб обігріти своїм теплом і любов’ю,
Таким ангелом була ти, наша кохана дівчинка.
98. Ми все віддали б, шматочок серця свого,
Лише знову забилося б твоє.
99. Нашому маленькому ангелу, що повернувся на небеса.
100. Словами не висловити, сльозами не виплакати – Наше горе.
Ти завжди в наших серцях.
101. Небесна душа на небо повернулася,
До джерела всього, в обійми батька.
Пороком тут вона ще не затьмарилася;
Невинністю своєю полонила всі серця.
102. І на землі вона, як ангел, усміхалася: Що ж там, на небесах?
103. В обіймах землі спочивай, милий прах!
Небесна душа, тріумфуй на небесах!
104. Спочивай, милий прах, до радісного ранку!
105. У сяйві й у радісному спокої,
Біля трону вічного творця,
З усмішкою він дивиться у вигнання земне,
Благословляє матір і молить за батька.
106. Навіщо не до ликів, зім’ятих старістю,
Прийшла ти, Смерть, а зірвала мій цвіт?
– Тому, що в небесах притулку немає
Заплямованому тлінням і розпустою.
107. Смерть нанести не побажала рану
Зброєю років і надлишком днів
Красі, що тут спочила, – щоб їй
Повернутися вгору, не зазнавши вади.
108. Покійна тут краса прийшла
Інших істот на світ настільки красивіше,
Що смерть, з ким єство ворогує наше
Для дружби з ним, їй життя обірвала.
109. Я тут спочив, ледь з’являючись на світ;
Я – той, до кого так швидко поспішила
Смерть, що душа, чию плоть взяла могила,
Ледь помітила, що плоті немає.
110. Смерть не дала мені, поховавши в імлі
Ту красу, що тут була моєю,
Повернути її всім тим, хто бідний нею,
Щоб колишнім мені воскреснути на землі.
111. Не потрібні написи для каменю мого,
Скажіть просто тут: він був і немає його!
112. Пішовши з життя все ще живеш,
Ти, в наших помислах, мріях.
113. Чорна троянда, емблема печалі,
Червона троянда – емблема любові.
114. До благої долі я смертю приведений:
Бог не бажав мене побачити старим,
І так як рок не владний великим даром,
Усе, крім смерті, було б мені на шкоду.
Ось цей прах, залишки буття,
Де лику немає, де очі вже зотліли, –
Урок тому, кого полонити вміли,
У якій в’язниці жила душа моя.
Хто цю труну сльозами зрошує,
Той даремно вірить, що поверне
Його сльоза сухому дереву плід:
Адже по весні мрець не воскресає.
Мені красу подарував Господь,
Батько ж мені передав лише тіло;
Але якщо Богом дане зотліло,
Що ж смертна від смерті прийме плоть?
За життя я комусь життям був,
І з того часу, як став я прахом,
Ревнивий друг чекає смерті, мучений страхом,
Щоб хто-небудь його не попередив.
115. Зімкнулися хвилі над тобою,
Тебе безодня поглинула,
І назавжди вода приховала
Від нас сумний вигляд твій.
Твій голос уже не зазвучить
І піснею чудовою не заллється,
Від радості не засміється,
Розсерджено не закричить.
Ти ще дівчинкою була,
Такою наївною і кумедною,
Такою загадковою і дивною…
Ти в рожевих мріях жила.
Але що ворогові твої мрії?
Не здригнулася його рука.
…Була розправа коротка,
Але нелегкі твої страждання.
Немає болю, страху і сум’яття
На милому личку твоєму –
Посмішка боязка на ньому
І лагідне здивування.
Як незвично ти мовчиш…
Подих смерті не торкнувся
Тебе – і ти не жахнулася,
Ти немов прилягла і спиш.
Спи, ……………!
Нехай сон солодкий твій
Повік ніхто не потривожить;
Порушити вже ніщо не зможе
Забвенья вічного спокій.
І можливо, у щасливих мріях
Своє кохання побачиш ти,
Свої наївні мрії
І ті, що ти ростила, троянди…
116. Ти життя любив,
І багато чого хотів встигнути,
Але занадто рано обірвалася нитка,
Не давши тобі мрії здійснити.
117. “Я дівчиною, нареченою померла…”
118. Людині, яка побачила ангела.
119. “Поспішайте робити добро!”
120. Усі ми сидимо в стічній канаві,
Але деякі з нас дивляться на зірки…
121. Ось тут холодна могила,
Моїх батька і матір сховала.
Божа труна ваша закидана землею,
Білий хрест, поставлений над вами,
Освячений він сердечною благанням,
Окроплений задушевною сльозою.
Нехай ви в могилі зариті,
Нехай ви іншими забуті,
Але на заклик мій, рідні,
Ви, як бувало, живі,
Тихо встанете переді мною.
122. Спочивай, дитя дороге,
Тільки в смерті бажаний спокій,
Тільки в смерті вії густі,
Не блиснуть гарячою сльозою…
123. Коли йде близька людина,
у душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
124. Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будите!
125. Горем серце моє,
Твоя смерть обпалила,
Що мені світ без тебе,
І мирські справи.
126. Чому так рано нас залишив,
Так рано у вічність відійшов?
127. Прости! Ще побачимося знову з тобою.
128. У дні печалі нашої сирої,
До стоп Творця ми припадемо,
Утішить нас Отець Небесний,
І в ньому відраду ми знайдемо…
129. Простосердечний син свободи,
Для почуттів він життя не шкодував;
І вірні риси природи
Він часто списувати любив.
Він вірив темним передбаченням,
І талісманам, і коханню,
І неприродним бажанням
Він віддав у жертву дні свої.
І в ньому душа запас зберігала
Блаженства, муки і пристрастей.
Він помер. Тут його могила.
Він не був створений для людей.
130. Тому, хто тут лежить під травичкою весняною,
Прости, Господи, злий помисел і гріх!
Він був хворий, змучений, нетутешній,
Він ангелів любив і дитячий сміх.
Не зім’яв зірки бузку білосніжного,
Хоч і бажав Владику побороти…
У всіх гріхах він був – дитина ніжна,
І тому – прости йому, Господи!
131. Він той, хто багато років свій дух терзав
Знайшовши смерть, він у ній безсмертя відшукав!
Будь милосерднішим, хвала; за славу він прощений
До Христа він віру звертав – і ти живи як він!
132. Не варто, копаючись у золі,
Шукати те, чого не виправити.
Залиште померлих землі.
Плювати їм на світлу пам’ять.
133. Я випив тишу з крихкого келиха
Кришталевих мрій, переступив межу,
Накрив безмовною зоряною ковдрою
Сну наготу,
І стежкою над прірвою нірвани,
крізь зливи сліз
Пішов, залишивши все, ходою п’яною,
Багатий, як Крез…
134. Не врятував від злиднів політ орлиних крил,
Ні пісень дар, ні серця полум’я!
Жорстокі! У вас він хліба лише просив,
Ви дали – камінь.
135. Несть, Господи, гріхів і злодіянь
Вище милосердя Твого!
Рабу землі й суєтних бажань
Прости гріхи за прикрощі його.
Заповіт любові зберігав я в житті свято:
У дні туги, наперекір розуму,
Я не плекав змію ворожнечі на брата,
я все пробачив, за словом Твоїм.
Я, що тишу пізнав гробову
Я, що сприйняв скорботи темряви,
З надр земних землі благовіствую
Глаголи Незахідної Краси!
136. Я не боюся ні темряви, ні пекельного вогню.
Гостріть ніж чи отрути мені відміряйте.
Після розтину душі що скажуть про мене?
Діагноз: християнин. Вихід: безсмертя….
137. Перехожий! тут лежить філософ-людина,
Він проспав ціле століття,
Щоб довести, як правий був Соломон,
Сказавши: “Усе суєта! Усе сон!”.
138. Під тінню миртів і акацій
У могилі скромній цій
Лежить чарівна подруга юних грацій:
Ні плачучий Ерот, ні скорботний Гіменей,
Ні принадність травневої троянди,
Ні друга юного, ні двох немовлят сльози
Врятувати Поліну не могли!
Долі у цвітінні років навіки прирекли
Її з полум’яних обіймів
Чоловіка ніжного, дітей, сестер і братів
В обійми холодної землі…
139. Де чеснота? Де краса?
Хто мені сліди її примітить?
На жаль:Тут двері на небеса:
Сховалася в них – та сонце зустріне!
140. Який жарт – наше життя земне!
Так думав я. Тепер я це знаю.
141. Я помер, підкорившись єству.
Але тисячі дум у моїй душі вміщалися.
Одна на них згасла – що за дрібниця?!
Я в тисячах, що залишилися, живу.
142. Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
143. Спорожніла без тебе земля.
144. Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!
145. Нехай воздасть Господь за справу твою,
І нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога,
До якого ти прийшов, щоб заспокоїтися під Його крилами!
146. З життя ти пішов миттєво, а біль залишився назавжди.
147. Вічна (світла) пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
148. Не висловити горе, не виплакати сліз,
Ти щастя і радість із дому забрав.
149. Ніхто не зміг тебе врятувати, пішов (пішла) з життя дуже рано,
Але світлий образ твій рідний ми будемо пам’ятати постійно.
150. Немає більшого горя, ніж гіркота від втрати.
151. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
152. З життя ти пішов миттєво, а біль залишився назавжди.
153. Вічна (світла) пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
154. Не висловити горе, не виплакати сліз,
Ти щастя і радість із дому забрав.
155. Живим (живим) тебе уявити так легко,
Що в смерть твою повірити неможливо.
156. Тебе вже немає, а ми не віримо, у душі в нас ти назавжди,
і біль свій від тієї втрати не залікувати нам ніколи.
157. Пробач, що життя твоє я не врятувала, весь вік не буде мені спокою.
Не вистачить сил, не вистачить сліз, щоб виміряти моє горе.
158. Наш біль не виміряти і в сльозах не вилити
Ми тебе як живого (живу) будемо вічно любити
159. Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
160. Дякую за разом прожиті роки.
161. Тепло душі твоєї залишилося разом із нами.
162. Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
163. Тому, хто дорогий був за життя, від тих, хто любить і сумує.
166. І серцю боляче, і горю немає спокою.
167. Немає таких слів, щоб висловити весь біль і скорботу душі нашої.
168. Вічна пам’ять про тебе.
169. Ти завжди в пам’яті нашій.
170. Мені так тебе не вистачає для повного людського щастя.
171. Мені порожньо на землі без тебе.
172. Дякую за те, що ти жив (жила).
173. Великої скорботи не виміряти, сльозами горя не залити,
Тебе немає з нами, але навіки в серцях наших ти будеш жити.
174. Ми все віддали б, шматочок серця свого,
Лише знову забилося б твоє.
175. Серце згасло, ніби блискавка, Біль не пригасить роки,
Образ твій вічно зберігатиметься в пам’яті нашій завжди.
176. Усе було в ньому (ній) – душа, талант і краса,
Іскрилося все для нас, як світла мрія.
177. Як багато нашого пішло з тобою, як багато твого залишилося з нами.
178. З життя ти пішла (пішов) незбагненно рано,
Батьків печаль гнітить і в серцях їхніх кровоточить рана,
Синочок твій росте, не знаючи слова “мама” (“тато”).
179. Пішов (пішла) ти так рано, не попрощавшись і не сказавши слова нам,
Як жити нам далі, переконавшись, що більше не повернешся до нас.
180. Вічна буде про тебе сльоза матері, смуток батька,
Самотність брата, скорбота бабусі й дідуся.
181. Як краплі роси на трояндах, на щоках наших сльози, спи спокійно,
Милий(а), всі тебе ми пам’ятаємо, любимо і сумуємо.
182. Спорожніла без тебе земля.
183. Пробач, що нам під небом зоряним до твоєї плити носити квіти.
Пробач, що нам залишилося повітря, яким не надихався (лась) ти.
184. З коханими не розлучаються, лише поруч бути перестають.
185. Не знайти нам слів описати наше горе,
Не знайти у світі сили, щоб тебе підняла,
Наших слів не вмістити навіть у море,
Як жорстока доля, що тебе забрала.
186. Не в силах горя перемогти, втрати біль нести,
Ніхто не зміг тобі допомогти, прости нас (ім’я), прости.
187. У серцях людей залишивши слід своїми добрими справами,
Не говоримо ми слова “ні”, ми говоримо: “Ти вічно з нами”.
188. Зупинив час біг і біль всю душу стиснув,
Пішла з життя людина, яких на світі мало.
189. Ти пішов (ла) з життя, а з серця – ні.
190. Як хочеться кричати від болю, що немає тебе на світі більше!
191. Я не зустріну тебе ніколи, і я знаю – так буде завжди.
192. Однією квіткою земля біднішою стала,
Однією зіркою багатшими стали небеса.
193. Ангеле, рідний, пробач, винен (а),
Що не був(ла) у годину смерті поруч із тобою
194. Серце все не вірить у гірку втрату,
Ніби ти не помер(ла), а пішов(ла) кудись.
195. Коли тебе забудуть люди, забудуть усі твої друзі,
Тебе лише серце пам’ятатиме, і цим серцем буду я.
196. Горе неждане, горе безмірне, найголовніше в житті –
Втрачено, шкода нам, що життя не можна повторити,
Щоб тобі його знову подарувати.
197. Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих очей
Навіщо доля була жорстока? Як рано ти пішов(ла) від нас.
198. Ми приходимо сюди, щоб квіти покласти
Дуже важко, рідний (ая), без тебе нам прожити.
199. Ми бажаємо тобі удачі в тому невідомому і новому світі,
Щоб не було тобі самотньо, щоб ангели не відходили.
200. Схилившись, стоїмо над твоєю могилою, гарячою сльозою
Поливаючи квіти, не хочеться вірити, сину (батьку) наш улюблений,
Що в цій могилі перебуваєш ти.
201. Спи спокійно, наш дорогий сину (батьку)
202. Ти пішов із життя занадто рано, наш біль не виразять слова.
Спи, рідний, ти наш біль і рана, але пам’ять про тебе завжди жива.
203. Любов до тебе, рідний синку, помре лише разом із нами,
І наш біль, і нашу скорботу не висловити словами.
204. Тобі, єдиному, неповторному, схиляємо голови свої.
205. І скінчилося життя земне, всі сили згасли в тобі,
Прощавай же, рідний наш улюблений, вічна пам’ять тобі.
206. Прости, що ми свою любов віддати тобі за життя не наважилися,
Ти нам пробачив, від нас пішов, ми боржниками вічними залишилися.
207. Ти життя своє прожив гідно, залишивши пам’ять нам навік,
У безмовному світі спи спокійно кохана нами людина.
208. Важка хвороба тебе зламала, пішов із життя, не живучи,
Рідний, коханий наш синку, як важко жити нам без тебе.
209. Ми навіки, синочку з тобою, Боже, душу його заспокой
210. Тебе я дуже любила, тобою завжди жила,
Прости мене, синку мій милий, що я тебе не зберегла.
211. Ти був для нас приклад для наслідування,
Ми і зараз живемо, звіряючись за тобою.
До тебе, батьку, приходимо на побачення
Радитися в щасті й біді.
212. Усе життя закінчилося з тобою, немає життя в тебе, і немає в нас,
Пішло з життя найрідніше, улюблений син, улюблене дитя.
213. Ти в нас, рідний, як наша кров,
І смерть не владна над тобою, поки на світі є любов!
214. Дякую тобі, мій ясний, за те, що ти був на світі!
215. Ти нас покинула, рідна, настав розлуки скорботний час.
Але все як і раніше жива, ти в нашому серці серед нас.
216. Ви листочки не шуміть, нашу маму не будіть.
217. З життя ти пішла миттєво, нам біль залишився назавжди,
Але образ твій улюблений ніжний ми не забудемо ніколи.
218. Любимо тебе і в пам’яті нашій завжди ти жива.
219. Не дізнавайся, куди я шлях схилила,
У яку межу з життя перейшла, о, друже,
Я все земне зробила, я на землі любила і жила.
220. Ти нам, мамо, віддала своє тепло,
Віримо, що душі твоїй спокійно і світло.
221. Нехай не гасне вогонь до кінця і залишиться пам’ять про ту,
Що для життя будила серця, а тепер знайшла вічний спокій.
222. Тебе я любив, мені тебе не забути,
Тебе я і у вічності буду любити
223. Тихо, дерева, листям не галасуйте, матуся спить, її не будіть.
224. Іноді ангели спускаються з небес,
Щоб обігріти своїм теплом і любов’ю,
Таким ангелом була ти, наша кохана дівчинка.
225. Спи донечка улюблена спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно і радісно.
226. Ми дуже тебе любимо, наша донечко.
Ну чому тебе так рано приховала ноченька
227. Була ти зірочкою ясною, яким став тьмяним світ,
Коли зірка згасла.
228. Які мені знайти слова, щоб почути ти могла
Моєї душі визнання? І на якій струні зіграти,
Щоб могла ти прибігти, як колись, на побачення?
229. Упала троянда, зламана вітром…
230. Господи, ми віддаємо тобі нашого найменшого ангела.
231. Хіба ми могли подумати, що в цей день
Ти зробиш крок із дитинства у вічність…
232. Ти пішов із життя занадто рано, наш біль не виразять слова.
Спи, рідний, ти наш біль і рана, але пам’ять про тебе завжди жива.
233. Нашому маленькому ангелу, який повернувся на небеса
234. Ти немов ангел у небо злетів, як мало з нами ти побув…
235. Заспокойтеся, мамо і тату!
Ніжні ангели охороняють мій сон.
236. Ні, не змирюся до самої смерті, зі страшною ношею буття
Що раніше дорослих гинуть діти, що помер ти, залишилася я.
237. Тебе, малюк, плекали, ростили, носили на руках,
У дитсадок водили. Співають тобі тепер, схилившись, ялини
Прощання біля вічної колиски.
238. Чудове дитя, тебе несправедлива доля мені не дала,
А тільки показала й одразу забрала.
239. Не висловити словами всієї скорботи і печалі,
У серцях і пам’яті Ви (ти) з нами
240. Вам вдячні без кінця, про Вас не забуваємо,
І душі Ваші та серця живими згадуємо.
241. Ні… Не пішли, а в дітях повторилися.
242. Як шкода, що пізно ми зрозуміли, як нам Вас не вистачає
243. Їх розлучило життя, але смерть поєднала.
Дві чисті душі тепер в одній могилі.
244. Спіть спокійно рідні мої,
Пам’яті Вашій я (ми) життя своє присвячу (присвятимо).
245. Вас на землі не буде більше ніколи,
Але Ви нам дали життя, виростили
І тут залишили як Ваше продовження.
246. Господи, нехай буде воля твоя!
247. Спочивай у Царстві Небесному.
248. Спи з миром і моли Бога за нас
249. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
250. Господи, зі святими упокой душу раба(и) твого(ей) (Ім’я)
251. Дай сили нам зрозуміти Божественний заповіт –
У Бога живі всі, а мертвих немає.
252. Як нам (мені) тебе, наш (мій) милий не вистачає…
І лише молитва нам (мені) в печалі допомагає.
253. Тут спочиває у світі (Ім’я),
Щоб колись воскреснути у Христі
254. На землю сам Господь тебе прислав.
Він Пастирем твоїм був і тепер покликав…
255. Ти життя прожив у злитті з Богом –
Тепер тобі легка до Нього дорога.
256. Не проходь, перехожий, зупинись, моїй сирій могилі
Вклонися, за мене грішного помолися.
257. Життя земне швидкоплинне, але попереду – небесний рай,
Тебе ми будемо пам’ятати вічно, тож скоріше воскресай
258. Допоможи і врятуй, збережи і вкрий,
М’яким снігом мене занеси, поглянь на мене,
Ось я весь (вся) перед тобою, о, Господи, подаруй мені спокій.
259. Природа мудра і Всевишнього око
Бачить кожен наш крок на тернистій дорозі.
Настає момент, коли кожен з нас
Біля останньої межі згадує про Бога.
260. Повернутися прах у землю, чим він і був,
А дух повернутися до Бога, який дав його.
261. Бог створив зірки, блакитну далечінь,
Але перевершив себе, створивши печаль про близьких.
262. Перехожий, помолися над цією могилою,
Він у ній знайшов притулок від усіх земних тривог,
Тут усе залишив він, що в ньому гріховно було,
З надією, що живий його Спаситель – Бог.
263. Господи, на землі він мав печалі і скорботи,
Дай йому на небі відраду.
264. Дай йому, Боже, гріхів відпущення,
Дай йому вічний спокій.
265. Царство тобі Небесне і вічний спокій.
266. Боже, прости його (її) грішну душу
І прийми його таким, яким він (а) був (а)
267. Не треба плакати про мене, душа підвладна тільки Богу,
Вона вирушила в дорогу по незвіданій країні.
Там царство світла, царство зірок,
Там царство світових гармоній, так відніми від очей долоні
І посміхнися, не треба сліз.
268. Як плаче серце, біль не передати.
Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину.
Не в силах час цей біль вгамувати.
О, Боже, допоможи нам пережити розлуку.
269. Коли вирвуть без жалю життя втечу,
Коли тіло на прах перетвориться навік.
Нехай із цього праху глечик виготовлять
І наповнять вином: Оживе людина.
270. Життя без Тебе порожнє. Там де жила мрія вмирають у сльозах квіти.
Гірко жити без Тебе. Не вірячи в те, що до нас ніколи не повернешся Ти.
271. З коханими не розлучайтеся. Усім серцем проростайте в них.
І щоразу навік прощайтеся, коли йдете на мить.
272. І нехай мені вечір запалює свічки.
І образ твій огортає дим.
Але не хочу я знати що час лікує.
Що все проходить разом з ним.
273. Навіщо і кому це потрібно. Хто послав тобі смерть не тремтячою рукою
Тільки так нещадно, так зло і не потрібно. Хто пустив тебе у Вічний Спокій.
274. Не плачте за мною, коли піду. Адже в небі ви відшукаєте зірку.
І відійде від вас мій сум. Адже до моєї зірки така далечінь.
275. Невиліковний біль розлуки. Розлуки тієї, що назавжди.
276. Тобі вічний сон, а нам вічна туга.
277. Догорить прощальна свічка.
І очі наповняться сльозами.
Важко жити на світі без тебе.
І повірити в те що ти не з нами.
278. Тому, хто дорогий був за життя. Від тих, хто пам’ятає та сумує.
279. Біль серце стискає, гірко плаче душа,
Важчого горя немає, ніж втрата твого життя.
280. Не зійде вже сонце твоє, і місяць твій вже не сховається,
Бо буде тобі вічним світлом Господь.
281. Без тебе для нас спорожніла земля.
Як жорстока доля, що тебе забрала.
282. Як багато нашого пішло з тобою.
Як багато твого залишилося з нами.
283. Нам не повернути тебе сльозами. Сумом не виміряти смуток.
284. Живим тебе уявити так легко.
Що в смерть твою повірити неможливо.
285. Останній борг наш, камінь скорботний,
Чаша смутку повна.
Немає більше радості на світі,
Залишився біль і скорбота одна.
286. Той день, коли згас твій погляд, і серце перестало битися,
Для нас був найстрашнішим днем,
І ми не зможемо з ним змиритися.
287. Не знайти в світі слів описати наше горе.
Не знайти в світі сили щоб тебе підняла.
Не вмістити наших сліз навіть у море.
Як жорстока доля що тебе забрала.
288. Доброту і любов ти залишив живим,
Скільки б років не минуло: Любимо, пам’ятаємо, сумуємо…
289. А він стоїть перед очима. Живий, з посмішкою на вустах.
Ні! Ні! Завжди він разом із нами, і житиме в нас у серцях.
290. Іде людина зі світу. Як гість із приятельського бенкету.
Вона втомилася від метушні. Келих свій допив, закінчивши вечерю.
Втомився. Досить. Відпочинок потрібен. Час вирушити додому.
291. З життя ти пішов миттєво, а біль залишився назавжди.
292. На все життя, що залишилося, нам вистачить горя і печалі,
Про те, кого любили ми і так раптово втратили.
293. Більшого ми не могли втратити, наша скорбота не має межі.
Горе не висловити, не описати, дуже мало гранітної сторінки.
294. Ти повірив друзям. Був обманутий любов’ю.
Але над нами є Бог. Покарання гряде. Божа кара не міф.
Що минуло, те повернеться. Тим хто забрав тебе покарання прийде.
295. Горя страждань, відчаю сповнені моря життєвого бурхливі хвилі.
Бризки їх – сльози і кров. Але людині в юдолі томління дивовижні
сестри дані на втіху. Віра, Надія, Любов.
І підбадьорюючи втомлених душею, Віра приносить нам твердість із собою.
Гонить сумніви вона. Дивимося вперед ми з надією сміливіше.
Темна далечінь і ясніша, і світліша. Радістю дивною сповнена.
Третя сестра – це Боже дихання, з нею не страшні ніякі
страждання. Храм її – наші серця. У ній співчуття, жалість,
участь. У ній краса, всепрощення, щастя.
Царство любові без кінця …
296. Ваші руки втоми не знали.
Ваші вуста ніколи не сумували.
Ви йшли по життю працю люблячи.
Нехай буде пухом Вам земля.
297. Я Вас любив, я життя любив, але не моя вина, що мало
жив.
Тепер для Вас я вітром стану, берізкою, травинкою, квітами.
Погладь їх мама, це я, навік з тобою біль твій.
298. Ще трохи пожити на думці було, і може пожив би.
Та сонце зайшло.
299. Стоїмо над могилою твоєю схилившись.
Гарячою сльозою поливаємо квіти,
Не хочеться вірити рідний і коханий,
Що в цій могилі знаходишся ти.
300. Пішов від нас ти дуже рано. Ніхто не зміг тебе врятувати.
На серці лише глибока рана. Прости синку, прости, прости…
301. Ти йшов по життю посміхаючись. Залишив усіх нас не прощаючись.
Як плаче серце, не можливо передати.
Сумуємо і пам’ятаємо,
302. Пішов із життя ти дуже рано. Бо врятувати ніхто не зміг.
Така глибока в серці рана. Поки живі ми з нами ти.
303. Однією квіткою земля біднішою стала.
Однією душею багатшими стали небеса.
Ти в цьому житті з нами був так мало.
Але пам’ять про тебе завжди у нас у серцях.
304. Ні! Не пішов ти в небуття, хоч серце зупинилося в муках.
Залишив ти частку для життя своїй дружині, дітям та онукам.
305. Не вимовити горе. Не виплакати сліз. Ти радість навіки з дому уніс.
306. Ти всіх любив і пісні співав. У родині надія і опора. Світ
почорнів. Світло потьмяніло і невтішно наше горе.
307. Тебе вибрала смерть у нас не запитавши. Як жити далі і чи вистачить
чи вистачить сил? Наш пал і чоловік, ти був нами коханий.
Ми пам’ятаємо тебе і в горі сумуємо.
308. Ми пам’ятатимемо Тебе вічно, за те що був до всіх сердечним.
За Твою мудрість, доброту. За діловитість на посту. За щирі
розумні поради. За те тепло, що віддати зміг.
Нехай рай відкриє для Тебе Бог.
309. Ти пішов із життя занадто рано. Наш біль не виразять слова.
Спи рідний, ти наш біль і рана. Пам’ять про тебе завжди жива.
310. О, якби, мамочка була жива.
Ми все б віддали що попросить. Слова… Слова… Слова… Слова…
Слова… Ми всі їх після смерті вимовляємо.
311. Ти жила і життя любила. Тобі і жити б і цвісти.
Але смерть підступна вбила. Ніхто не зміг тебе врятувати.
312. Як же болить серце, як плаче душа.
Навіщо рідненька від на ти пішла.
313. Я захлинаюся від сліз… Ти в спогадах зі мною всюди.
Як тяжко горе це нести. Прости дитинонько, прости.
Що не змогли тебе врятувати.
314. Біль втрати не змити сльозами, і скорботі немає кінця.
Рідна наша, ти з нами завжди.
У наших спогадах, наших серцях.
315. Спи спокійно наш рідненький, у темній хаті, вдалині.
Нехай печаль та наші сльози не тривожать твої сни.
316. Залишив усе, щасливі дні й мрії.
Життя дало тобі так мало років.
І замість юності, кохання і надії,
Дало в дарунок цей граніт.Що таке граніт?
Граніт (італ. granito, від лат. granum – зерно) – кисла магматична інтрузивна гірська порода. Складається з кварцу, плагіоклазу, калієвого польового шпату і слюд – біотиту та/або мусковиту. Граніти дуже широко поширені в континентальній земній корі. Ефузивні аналоги гранітів – ріоліти.
Мінеральний складМінеральний склад граніту:
- польові шпати (кислий плагіоклаз і калішпат, причому останній переважає) – 60-65 %;- кварц – 25-30 %;- темноколірні мінерали (біотит, рідко рогова обманка) – 5-10 %.
Проблема походження гранітів
Гранітні скеліГраніти відіграють величезну роль у будові кори континентів Землі. Але на відміну від магматичних порід основного складу (габро, базальт, анортозит, норит, троктоліт), аналоги яких поширені на Місяці й планетах земної групи, граніти трапляються тільки на нашій планеті й поки що не встановлені серед метеоритів або на інших планетах сонячної системи. Серед геологів існує вислів “Граніт – візитна картка Землі”.
З іншого боку, є вагомі підстави вважати, що Земля виникла з такої ж речовини, що й інші планети земної групи. Первинний склад Землі реконструюється як близький до складу хондритів. З таких порід можуть виплавлятися базальти, але ніяк не граніти.
Ці факти привели перших же петрологів до постановки проблеми походження гранітів, проблеми, що привертала увагу геологів багато років, але й досі далека від повного вирішення.
Автором однієї з перших гіпотез про походження гранітів став Н. Боуен – батько експериментальної петрології. На підставі експериментів і спостережень за природними об’єктами він встановив, що кристалізація базальтової магми відбувається за низкою законів. Мінерали в ній кристалізуються в такій послідовності (ряд Боуена), що розплав безперервно збагачується кремнієм, натрієм, калієм та іншими легкоплавкими компонентами. Тому Боуен припустив, що граніти можуть бути останніми диференціатами базальтових розплавів.
Різновиди гранітів
За структурно-текстурними особливостями виділяють такі різновиди:
- Порфіровидний граніт – містить видовжені або ізометричні вкрапленники, що більш-менш істотно відрізняються за розмірами від основної маси (інколи сягають 10-15 см) і зазвичай представлені ортоклазом або мікрокліном, рідше кварцом.
Геохімічні класифікації гранітів
Широко відомою за кордоном є класифікація Чаппела і Вайта, продовжена і доповнена Коллінзом і Валеном. У ній виділяють 4 типи гранітоїдів: S-, I-, M-, A-граніти. У 1974 р. Чаппел і Вайт ввели поняття про S- і I-граніти, ґрунтуючись на тому, що склад гранітів відображає матеріал їхнього джерела. Наступні класифікації також в основному дотримуються цього принципу.
- S – (sedimentary) – продукти плавлення метаосадових субстратів,- I – (igneous) – продукти плавлення метамагматичних субстратів,- M – (mantle) – диференціати толеїт-базальтових магм,- А – (anorogenic) – продукти плавлення нижньокорових гранулітів або диференціати лужно-базальтоїдних магм.
Відмінність у складі джерел S- і I-гранітів встановлюються за їхньою геохімією, мінералогією і складом включень. Відмінність джерел передбачає і відмінність рівнів генерації розплавів: S – супракрустальний верхньокоровий рівень, I – інфракрустальний глибший і нерідко більш мафічний. У геохімічному відношенні S- і I-граніти мають близький вміст більшості петрогненних і рідкісних елементів, але є й істотні відмінності. S-граніти відносно збіднені CaO, Na2O, Sr, але мають вищі концентрації K2O і Rb, ніж I-граніти.
Ці відмінності зумовлені тим, що джерело S-гранітів пройшло стадію вивітрювання й осадової диференціації. До M типу належать граніти, які є кінцевим диференціатом толеїт-базальтової магми або продуктом плавлення метатолеїтового джерела. Вони широко відомі під назвою океанічних плагіогранітів і характерні для сучасних зон СОХ і стародавніх офіолітів.
Поняття А-гранітів було введено Ебі. Ним показано, що вони варіюють за складом від сублужних кварцових сієнітів до лужних гранітів з лужними темноцвітами, різко збагачені некогерентними елементами, особливо HFSE. За умовами утворення можуть бути розділені на дві групи. Перша, характерна для океанічних островів і континентальних рифтів, являє собою продукт диференціації лужно-базальтової магми. Друга, включає внутрішньоплитні плутони, не пов’язані безпосередньо з рифтогенезом, а приурочені до гарячих точок.
Походження цієї групи пов’язують із плавленням нижніх частин континентальної кори під впливом додаткового джерела тепла. Експериментально показано, що при плавленні тоналітових гнейсів за Р=10 кбар утворюється збагачений фтором розплав, який за петрогенними компонентами схожий на А-граніти, і гранулітовий (піроксеновмісний) рестит.
Геодинамічні обстановки гранітного магматизму
Найбільші об’єми гранітів утворюються в зонах колізії, де стикаються дві континентальні плити і відбувається потовщення континентальної кори. На думку деяких дослідників, у потовщеній колізійній корі утворюється цілий шар гранітного розплаву на рівні середньої кори (глибина 10-20 км). Крім того, гранітний магматизм характерний для активних континентальних околиць (Андські батоліти) і, меншою мірою, для острівних дуг.У дуже малих обсягах граніти утворюються в серединно-океанічних хребтах, про що свідчить наявність відокремлень плагіогранітів в офіолітових комплексах.
Невирішені проблеми гранітоутворення- Зміни
Давньоєгипетський саркофаг із гранітуПід час вивітрювання гранітів із польових шпатів утворюється каолін та інші глинисті мінерали, кварц зазвичай залишається незмінним, а слюди жовтіють і часто називаються “котячим золотом”.
Граніти та корисні копалини
Із гранітами пов’язані родовища Sn, W, Mo, Li, Be, B, Rb, Bi, Ta, Au Ці елементи концентруються в пізніх порціях гранітного розплаву і в постмагматичному флюїді. Тому їхні родовища пов’язані з апогранітами, пегматитами, грейзенами та скарнами. Для скарнів також характерні родовища Cu, Fe, Au.
Застосування
Граніт є однією з найщільніших, найтвердіших і найміцніших порід. Використовується в будівництві як облицювальний матеріал. Крім того, граніт має низьке водопоглинання і високу стійкість до морозу та забруднень. Ось чому він оптимальний для мощення як усередині приміщення, так і зовні. Однак варто пам’ятати, що таке приміщення матиме дещо вищий радіаційний фон, у зв’язку з чим не рекомендується облицьовувати гранітом житлові приміщення. В інтер’єрі граніт застосовується також для оздоблення стін, сходів, створення стільниць і колон. Використовується для виготовлення пам’ятників і на гранітний щебінь.Чому граніт, а не мармур треба використовувати на кладовищі та в принципі на вулиці?
На сьогоднішній день багато компаній, які займаються продажем мармуру (не плутати з гранітом), для того щоб розширити свій ринок збуту, пропонують своїм покупцям виготовити пам’ятник або меморіальний комплекс з мармуру, особливо популярно – білого. Але не заглиблюються в роз’яснення, що буде з їхнім дорогим і гарним пам’ятником через роки експлуатації. За своїми хімічно-фізичними властивостями мармур поступається граніту. Мармур пористий, має зернисту структуру, по суті, пере кристалізований вапняк, що складається в основному з кальциту, в якому можуть бути включення доломіту. Має домішки, які по-різному впливають на якість мармуру, знижуючи або підвищуючи його міцність і довговічність.
Мармур вбирає в себе вологу, а також мармур дуже легко вбирає в себе різні види забруднень, що призводить до подальшого руйнування природного каменю. Очистити мармур від бруду не так просто. Для того, щоб мармур служив довго, потрібно використовувати імпрегнуючі засоби, які підвищують грязе- і водозахисні властивості, а також збільшують стійкість натурального каменю до стирання. На відміну від мармуру, граніт не вимагає постійного догляду і набагато довговічніший за мармур. По суті, вічний матеріал.
Щоб не мати проблем з пам’ятником або меморіальним комплексом на цвинтарі, краще виготовити його з перевіреного роками матеріалу, який має для цього пряме призначення – граніту. А мармур використовувати в будинку – сходи, стільниці, підвіконня тощо.
Ось кілька прикладів, що відбувалися з мармуром під час експлуатації на цвинтарі:Чому саме український граніт?
Чому ми Вам пропонуємо саме українські граніти?
Річ у тім, що за довговічністю, міцністю і морозостійкістю українські граніти у багато разів перевершують іноземні граніти. За щільністю граніти українських
родовищ перевершують граніти Індійських, Турецьких, Бразильських, Китайських і Південноафриканських родовищ. Щільність впливає на вбирання вологи каменю. А оскільки щільність зарубіжних гранітів менша, вони краще вбирають вологу. Експлуатація в умовах їхніх країн-видобувачів цілком себе виправдовує, тому що перепади температур в Індії, Китаї тощо, становить у середньому 20-30 градусів за рік. У нас же коливання сягають 70 градусів, від “-30” взимку і до “+40” влітку. Іноземні граніти набирають вологу влітку, що призводить до подальшого заморожування води всередині структури граніту взимку.
До чого це призводить?
По-перше, це призводить до втрати початкового забарвлення граніту, виходить ефект “шахової дошки”, під час укладання та облицювання великих поверхонь, коли одні плитки втрачають кольоровість сильно, інші – не так сильно, але це ще не так страшно з погляду експлуатації, оскільки призводить лише до зовнішніх змін. По-друге, всі іноземні граніти через набір вологи за пару сезонів руйнуються, ось це вже серйозна проблема. Заплативши за іноземні граніти втричі дорожче, замовник купує кота в мішку, через кілька сезонів зовнішньої експлуатації граніт просто починає сипатися як бетон.
Що треба робити, щоб уникнути втрати грошей і неприємних наслідків?
Відповідь одна – використовуйте вітчизняні граніти! Ви не тільки виграєте в матеріальному плані, але й отримаєте воістину вічний матеріал. Сходи, фасади, цоколя тощо облицьовані українським гранітом ніколи не втратять свій колір, граніт збереже початкову щільність і буде експлуатуватися десятиліттями. Ще один нюанс для людей, які вирішують встановити до себе в будинок виріб з іноземного граніту. Шановні покупці, чи не замислюєтеся ви, яким чином потрапляє цей граніт на український ринок? Чи пройшов він радіаційний контроль? Подумайте, будь-який граніт має природний радіаційний фон. Граніти, видобуті в Китаї та Індії, не проходять належного контролю, при тому, що їхнє випромінювання часто перевищує допустимі норми прийняті в нашій країні (в Китаї такі норми вищі за українські, а в Індії вони взагалі відсутні, в цій країні взагалі проблеми з гігієною і чистою водою, не кажучи вже про перевірку радіаційного фону каменю), будь-яка людина, яка має здоровий глузд, віддасть перевагу використанню вітчизняного граніту (за Вашої присутності наші інженери проведуть радіаційні заміри), випромінювання якого гарантовано не перевищує санітарних та екологічних норм. Подумайте про своє здоров’я!Яку бувають родовища граніту?
З метою точно визначити і допомогти Вам, дорогі покупці, вибрати бажану гаму кольору каменю, ми створили цей розділ.
ГАББРО ● Букинське родовище● Камбродське родовище● Сліпчицьке родовище● Торчинське родовище
ГРАНІТИ ● Дідковицьке родовище ● Омел’янівське родовище ● Капустинське родовище ● Лезниківське родовище● Корнинське родовище ● Лабрадорит ● Човновське родовище ● Межирічинське родовище● Покостівське родовище ● Токівське родовище ● Старобабанське родовище ● Крутневське родовище (ГРАНАТ)